Особливості роботи адвоката за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності при ДТП

            ДТП досить стресова ситуація для кожного громадянина, проте окрім стресу, ДТП може стати причиною значних фінансових та часових витрат. Залучаючи адвоката, клієнт може зекономити не лише час та свої нерви, а й навіть гроші, оскільки нерідко трапляється ситуація, коли страхові компанії роблять усе для того, щоб зменшити свої витрати на відшкодування збитків або взагалі уникають чи затягують здійснення такого відшкодування. Лише адвокат, усвідомлюючи всі підводні камені роботи зі страховиками, може досягти результату, до якого прагне клієнт.

Діяльність адвоката в таких випадках регулюється ст. 59 КУ, ст. 19, 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також статтями 237-239 ЦКУ. З цих положень випливає право адвоката представляти інтереси клієнта перед страховими компаніями та суб’єктами оціночної діяльності, регіональними сервісними центрами, моторно-транспортним страховим бюро України та іншими органами державної влади, ну і звісно у судах.

            Етапи правової допомоги адвоката у роботі зі страховими компаніями будуть наступні:

Етап 1. Надання первинної консультації клієнту.

На початковому етапі робота адвоката буде полягати, перш за все, у фіксуванні обставин ДТП, зокрема це: фото- та відеофіксація обставин ДТП (важливого значення будуть мати: стан дорожнього покриття, погодні умови, освітлення, наявність знаків, розмітки, стан та розташування транспортних засобів, інших елементів, стан потерпілих осіб необхідність надання іншої допомоги); встановлення місцезнаходження камер відеоспостереження, в тому числі через систему «Безпечне місто»; встановлення наявності відеореєстраторів на інших транспортних засобах.

Окрім цього, на даному етапі необхідно здійснити повідомлення в Нацполіцію, швидку медичну допомогу (за потреби) та страхову компанію. Важливою вимогою законодавства на даному етапі є обов’язок сторін вчинити дії по мінімізації шкоди, а також обов’язково проінформувати інших учасників про себе місце проживання та дані страховика і відомості про страхові поліси).

            Велика частина справ на даному етапі може закінчитися складанням «європротоколу», за умови наявності усіх необхідних елементів, таких як: 1) відсутні  потерпілі; 2) немає ознак наркотичного та алкогольного сп’яніння;  2) учасники ДТП - застраховані особи; 3) сума збитків не перевищує 50 тисяч гривень. За наявності взаємної згоди на складання спільного повідомлення про настання ДТП у формі «Європротоколу», виклик поліції не потрібний, а особи відповідно не будуть притягатися до адміністративної відповідальності.

Важливо! Подати європротокол в страхову компанію протягом трьох днів з вказаними відомостями про місцезнаходження транспортних засобів, контактними номерами тощо.

На першому етапі також важливо пам’ятати про вимогу законодавця щодо зберігання пошкодженого транспортного засобу у пошкодженому стані до прибуття представника страхової компанії (аварійного комісара або експерта) та забезпечити йому можливість оглянути автомобіль. Строк такого зберігання до 10 днів з моменту письмового повідомлення. У разі недотримання цієї вимоги, страховик має право знизити страховий платіж на 20%.

Етап 2. Робота зі страховими компаніями по встановленню обставин ДТП та оцінці завданих збитків.

Наступний етап характеризується безпосередньою роботою зі страховою компанією. Так, страховик зобов’язаний протягом 10 днів оглянути пошкоджене майно з метою встановлення причин ДТП та розміру шкоди. Участь адвоката під час такого огляду є бажаною, щоб уникнути помилок з боку страхової компанії. Адвокат надає правову допомогу клієнту під час ознайомлення з аварійним сертифікатом, рапортом, актом. Аварійний сертифікат складається відповідно до постанови КМУ №8 від 05.01.1998 р; акт огляду та звіт оцінщика регламентується додатком №2 до Наказу 24.11.2003  № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

Особливості цього етапу полягають у наступному:

1) У разі відсутності огляду та оцінки транспортного засобу протягом 10 днів після повідомлення про страховий випадок, особа може здійснити оцінку шкоди за власний рахунок відремонтувати авто з покладанням на страховика цих витрат.

2) У разі недотримання фактів стосовно обставин ДТП та неможливості визначення шкоди, страховик вправі відмовити у страховому відшкодуванні.

3) У разі незгоди з описом пошкоджень та/або оцінкою розміру шкоди, особа може залучити незалежного оцінщика та надати для погодження страховику дані про розмір шкоди.

Етап 3. Перевірка адвокатом ризиків, що виключають виплату страхового відшкодування та здобуття доказів, що доводять зворотнє.

            Серед основних таких ризиків є:

1. Порушення терміну для подання заяви про страхове відшкодування (1 рік - для матеріальної шкоди; 3 роки – для шкоди життю та здоров’ю).
2. Наявність доказів умисних дій учасників ДТП по настанню страхового випадку.

            Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Завданням адвоката буде виключити імовірність настання цих ризиків або зібрати докази про те, що такі обставини не мали місця.  

Етап 4. Перевірка ризиків регресного позову:

Страхова компанія може звернутися до страхувальника із регресним позовом, щоб зменшити свої витрати по здійсненню виплати. Найчастіше підставами для звернення з регресним позовом є:

1) Керування під впливом будь-якого  виду сп’яніння або засобів, що знижують увагу та швидкість;

2) Керування без права керування відповідної категорії;

3) Залишення місця ДТП або відмова від проходження огляду щодо стану алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння;

4) Причини ДТП –  невідповідний технічний стан автомобіля;

5) Не повідомлення страховика у строки передбачені законом, тобто 3 дня.

Етап 5. Погодження суми страхового відшкодування.

Страховик зобов’язаний погодити з особою, що має право на страхове відшкодування суму страхового відшкодування! Порядок погодження буває двох видів:

1) погодження без проведення оцінки або експертизи, за умови згоди особи, яка має право на страхове відшкодування;

2) проведення оцінки або експертизи із залучення незалежного оцінювача.

Особа, яка має право на страхове відшкодування, має право залучити незалежного експерта для оцінки розміру шкоди у разі незгоди з проведеною страховою компанією оцінкою.

Функція адвоката на цьому етапі зводиться до представництва інтересів у взаємовідносинах зі страховою компанією по погодженню розміру збитків і полягає неухильному слідуванню інтересам клієнта у встановленні фактичного розміру збитків.

У разі ремонту транспортного засобу до погодження суми страхового відшкодування, адвокату слід попередити клієнта про можливість відшкодування лише витрат щодо зафіксованих під час огляду пошкоджень.

У разі виявлення під час ремонту інших пошкоджень, які сталися внаслідок ДТП, слід звертатися із клопотанням до страхової про проведення експертизи з метою встановлення фактичних пошкоджень та розміру збитків.

Завданням адвоката є довести розмір шкоди спричинений ДТП без оскарження у судовому порядку, оскільки часто сума понесених судових витрат під час розгляду справи може перевищувати фактичні витрати по ремонту автомобіля. Також, часто з врахуванням інфляції сума страхового відшкодування після отримання за рішенням суду може бути непропорційно низькою.

*Останній раз розмір страхових виплат переглядався згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 538 від 09.04.2019 року страхові суми за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у розмірі:

- за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 260 тис. грн. на одного потерпілого;

- за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 130 тис. грн. на одного потерпілого.

 

Окремо в контексті даної теми можна додати також те, що адвокат може користуватися і позапроцесуальними (адміністративними) заходами впливу на Страховика. Серед них потрібно виділити скарги до контролюючих органів, таких як Моторного (транспортного) страхового бюро України або Національного банку України.

До порушень, які підлягають позапроцесуальному врегулюванню відносять: 1) затримку у здійсненні виплати; 2) неправомірну відмову у виплаті; 3) невчинення дій, передбачених законом.

Скарги в МТСБУ не мають прямої прямого впливу, проте за умови систематичного порушення вимог закону з боку страховика, МТСБО може застосовувати заходи впливу до такого страховика, окрім цього у разі недостатності коштів та майна страховиків-членів МТСБУ - виконання страхових зобов'язань з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у тому числі, за договорами міжнародного страхування) здійснює МТСБУ. Відшкодування МТСБУ здійснює також іноземцям з полісом «Зелена карта»; пільговим категоріям громадян (УБД, інваліди 1 групи), у разі нанесення шкоди протиправним заволодінням та у разі надання ТЗ на вимогу поліцейського або медичним працівникам.

Скарги в НБУ мають більш дієвий механізм, але вони мають стосуватися порушення законодавства про страхування та ліцензійних вимог. Як правило, цивільно-правові відносини не є предметом для розгляду НБУ, наприклад незгода з проведеною страховиком оцінкою. До предмету регулювання НБУ відносять передусім грубе порушення ліцензійних умов, наприклад систематичні затримки у виплаті страхового відшкодування, що в свою чергу може бути підставою для зупинення або анулювання ліцензії.

На останок, хотілось би зазначити, що Верховний суд у своїх рішеннях виробив ряд важливих правових позицій з досліджуваної теми. Так, цікавим є рішення від 14 лютого 2018 року у справі № 760/5736/15-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов до наступного висновку – «факт неповідомлення страхувальником свого страховика про настання страхового випадку не є підставою для стягнення із страхувальника страхового відшкодування в порядку регресу, якщо страховик мав можливість перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам», тобто сам собою факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

            12 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що пред'явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним (справа № 910/5001/17).

            1 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не надасть усіх документів про реєстрацію транспортного засобу (справа № 758/4873/16-ц).

            У постанові від 20 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду висловила позицію про те, що законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого (справа № 308/3162/15-ц).

               Отже, враховуючи усе вищезазначене, можна дійти висновку, що не потрібно нехтувати допомогою адвоката у взаємовідносинах зі страховими компаніями, оскільки клієнт, не знаючи всіх тонкощів юридичної роботи, може поставити себе у вкрай незручне становище і втратити можливість використати ті права, які гарантовані йому законодавством.

 

 

 

Автори:

Тарасюк С.М.,

Керуючий партнер, адвокат у АО «Тарасюк і партнери».

Гаврилюк А.Д.

Юрисконсульт у АО «Тарасюк і партнери»