Проаналізовано недотримання принципу рівності сторін, особливо при розгляді слідчим суддею клопотань без виклику осіб, щодо чиїх прав подано клопотання. Обговорення: з’ясовані ступінь впливу на конституційні права особи, недотримання рівності учасників судового процесу та наслідки недотримання перевірки повноважень слідчого та заходи, які має вчиняти слідчий суддя при надходженні клопотань від слідчих органів.

Постановка проблеми та її актуальність

Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Україна обрала стратегічним напрямком розвитку інтеграцію до міжнародно-правових стандартів Європейського Союзу. Конституційний Суд України наголошує, що рівність учасників кримінального провадження перед законом означає наділення їх рівними правами і рівними обов’язками щодо участі у кримінальному процесі та відстоюванні своєї позиції [1]. В ході розслідування кримінальних проваджень у органів слідства виникає необхідність звертатись до слідчого судді з клопотаннями про вчинення дій, дозвіл на які надається слідчим суддею.

Одним із елементів судового розгляду слідчим суддею клопотань з якими звертається слідчий або прокурор на етапі досудового розслідуваня є встановленя осіб, що з’явились в судове засідання та перевірка їх повноважень. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Дотримання контролю слідчим суддею включає не лише перевірку за суттю поданих клопотань, а й встановлення чи уповноважена особа звернулась із клопотанням перед- баченим КПК України.

Відтак, перевірка повноважень особи, яка звернулась до слідчого судді є необхідною передумовою здійснення функцій слідчим суддею. Наразі, існує практика, коли при розгляді клопотань слідчий суддя встановлює повноваження слідчого виключно на підставі витягу з ЄРДР. На думку автора, така практика не відповідає вимогам, які покладаються на слідчого суддю та не забезпечує рівність учасників кримінального провадження, адже участь адвоката у судовому засіданні без підтвердження повноважень не допускається. Верховний Суд сформував сталу практику про необхідність перевірки повноважень прокурора в кримінальному провадженні виключно на підставі постанови про призначення групи прокурорів.

Однак, Верховний Суд дійшов висновку про можливість таких повноважень не лише в суді першої інстанції, якщо питання не ставилось безпосередньо при дослідженні доказів судом першої інстанції. Слід звернути увагу, що недостатньо розкрито питання як в кримінальному законі, так і в правових позиціях Верховного Суду питання встановлення повноважень слідчого на етапі досудового розслідування при зверненні з клопотаннями до слідчого судді.

Питання встановлення повноважень слідчого є одним із ключових аспектів дотримання кримінальної процедури, адже виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень неуповноваженою особою тягне за собою визнання доказів недопустимими. № 8/2024 ♦ Зейкан Я.П. стверджував, що рівність сторін забезпечують слідчий суддя і суд, який повинен створити умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків [2, с. 85].

Верховний Суд у справі № 555/456/18 від 07.08.2019 зазначив: «Слідчий Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Скоцький М.І. не мав повноважень приймати рішення про призначення судово-медичної експертизи, оскільки він не входив до складу групи слідчих, яким доручено досудове розслідування. Таким чином, постанова про призначення судово-медичної експертизи від 20.01.2018 винесена не уповноваженою особою. У даному кримінальному провадженні повноваження слідчих та прокурорів належним чином не доведені, а тому їх дії не можуть бути визнані судом законними, а надані ними докази належними та допустимими» [3]. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 39, ст. 40, ч. 1 ст.

214 КПК України, вести розслідування кримінального провадження може не будь-який слідчий, а тільки визначений керівником органу досудового розслідування. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2022 у справі № 477/426/17 та від 20.07.2022 у справі № 759/17922/19, надання прокурором та оголошенням під час судового розгляду оригіналу постанови про призначення групи прокурорів, виключаються будь-які обґрунтовані сумніви щодо наявності повноважень у прокурорів, які брали участь під час досудового розслідування та судового розгляду даного провадження.

Специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв’язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу. Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, так витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв’язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Способом оформлення рішення про визначення слідчого або групи слідчих, старшого слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування, який є допустимим за змістом норм, передбачених ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України, з огляду на їх юридичні конструкції, є постанова керівника органу досудового розслідування. Електронний документ у вигляді внесеного до ЄРДР запису, якщо що він зроблений уповноваженою особою на прийняття такого процесуального рішення керівником органу досудового розслідування, не відповідає вимогам процесуальної форми фіксації прийнятих процесуальних рішень, оскільки внесення відомостей до ЄРДР не є способом прийняття процесуальних рішень.

Питання можливості оформлення процесуальних рішень в електронній формі та їх подальшого використання потребує окремого законодавчого регулювання в рамках створення «Електронного суду». Отже, повноваження слідчого, так само як і повноваження прокурора, мають встановлюватись саме постановою про призначення групи слідчих. Сторона захисту на досудовому розслідуванні позбавлена можливості перевірки повноважень слідчого при безпосередньому здійсненні ним слідчих дій, але слідчий суддя зобов’язаний здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Крім того, деякі клопотання слідчого розглядаються без участі особи, відносно якої розглядається клопотання, що унеможливлює надання стороною захисту заперечень в частині участі в судовому засіданні неуповноваженої особи.

Висновки

Не здійснення перевірки слідчим суддею повноважень слідчого на підставі процесуальної форми рішення про визначення групи слідчих порушує рівність учасників судового процесу. Крім того, відсутність відповідної перевірки не може забезпечити дотримання прав, свобод та інтересів особи, відносно якої подане відповідне клопотання. Ухвала слідчого судді, винесена без дотримання перевірки повноважень особи, яка звернулась з клопотанням по суті легалізує порушення прав особи, надаючи повноаження неуповноваженій законом особі, здійснювати дії передбачені КПК України, які в переважній більшості обмежують конституційні права особи.

Ключові слова: повноваження слідчого, слідчий суддя, судовий контроль.

Джерело: Juridical scientific and electronic journal, 2023. DOI: 10.32782/2524-0374/2024-8/101