Дія City: що це таке? У чому переваги і чому є незадоволені? (усе, крім оподаткування)

Щоб розібратися в цих питаннях, треба зрозуміти, що взагалі відбувається у сфері IT з юридичного погляду. Почну з того, що активний розвиток сфери інформаційних технологій географічно стримується лише наявністю трудових ресурсів і капіталу. На щастя, в Україні з трудовими ресурсами все гаразд. Погано в нас з інвестиційним кліматом. І «кліматичний» результат такий: непрозоре оподаткування (тіньові схеми з ФОПами, відсутність податку на виведений капітал) та ненадійна «репутація» правоохоронної системи. Можна було б зробити ще й огляд дій податкової системи, але... Упевнений: до неї дійде черга в наступному пакеті реформ IT-сектору.

Як організований IT-ринок і хто скільки платить?

У нашій країні сьогодні переважає така схема організації IT-бізнесу: юридична особа, компанія-оболонка (організація інфраструктури), та ФОПи-контрактери (de facto наймані співробітники зі статусом підприємців).

Юрособа, як правило, отримує рівно стільки доходу, скільки необхідно, щоб покрити видаткову частину, а прибуток близький до нуля. Більшість експортних операцій звільнені від сплати ПДВ. ФОПи платять 5% з обороту плюс 50 доларів єдиного соціального внеску. Якщо прибуток і є, то він осідає в низькоподаткових юрисдикціях (наприклад, кіпрські ITbox).

Що стосується стартапів, то тут прибуток не є важливим показником. Податки сплачуються під час продажу проєкту. Як правило, фаундери на той час уже резиденти низькоподаткових юрисдикцій.

Якщо говорити про суто українські проєкти, які акумулюють прибуток у сірих офшорах, то тут оподаткування дивідендів, отриманих від нерезидента, становить 10,5% (ПДФО 9% і військовий збір 1,5%). Разом податкове навантаження на зарплату 5,2-5,4% і 10,5% - для акціонерів.

Забігаючи трохи наперед, хочу сказати, що під час розробки законопроєкту офіс Дія City був сильно обмежений цими податковими параметрами (податок на зарплату 5% і податок на прибуток 9%). Саме з огляду на податкове навантаження будувалася подальша робота над законопроєктом. Це й стало причиною тернистого і доволі довгого шляху цього законопроєкту по комітетах Верховної Ради. І це тільки початок... На момент написання статті законопроєкт № 5379 пройшов лише перше читання, а друге буде не раніше вересня 2021 року.

Про що ж цей закон?

У підсумку Закон № 4303 має вигляд «золотого перетину» (якщо так узагалі можна сказати) інтересів держави, IT-бізнесу та мега-IT-аутсорсерів. І для дотримання цього балансу передбачено низку критеріїв, покликаних не допустити зловживання особливим правовим режимом Дія City:

• 90% виручки від затвердженого переліку видів економічної діяльності з варіаціями;
• середня зарплата IT-спеціалістів не нижча за 1200 євро за курсом НБУ;
• мінімальна кількість IT-спеціалістів обмежена цифрою 9 (знову ж таки, є винятки для стартапів);
• ціла низка обмежень для юросіб-нерезидентів, які перебувають під санкціями тощо. Так, виключили ще й організаторів азартних ігор, що логічно.

Інтереси IT-спільноти передбачені в широкому асортименті дозволених для резидентів Дія City видів економічної діяльності. Давно минув той час, коли IT було справою продуктових компаній або інфраструктурних проєктів. У переліку з'явилися: IT-освіта, IT-маркетинг і реклама, блокчейн-проєкти (очікується ухвалення профільного закону про віртуальні активи), кіберспорт і багато іншого.

Що там за інтересами мега-IT-аутсорсерів?

Закон справді гарантує мінімальну роль уповноваженого органу в житті резидентів Дія City. Ані перевірок планових і позапланових, ані спорів між резидентами. І найголовніше: немає права залучати контролюючі органи для будь-яких перевірок. Усе віддали на відкуп аудиторам. Краса та й годі.

Ще одним аспектом, важливим для всієї IT-спільноти, є самоврядування. Саме завдяки такій функції передбачено можливість доволі глибокої кооперації органів самоврядування з уповноваженим органом, зокрема й участь у розробці різних нормативних документів та захист інтересів резидентів Дія City. До речі, усі резиденти будуть значитися в спеціальному реєстрі (нічого несподіваного, добре хоч усі відійшли від паперових ліцензій і свідоцтв). А сама процедура, як і належить, регламентована адміністративною процедурою (включення, виключення, оскарження, загалом усе як завжди).

Вишенька на торті: новела про гіг-контракт як спроба обійти рудименти КЗпП

І на завершення статті найцікавіше, замість вишеньки на торті, щодо інтересів IT-спільноти. Як відомо, у співробітників є право вибору: трудовий контракт або гіг-контракт. Різниця тривіальна, адже гіг-контракт передбачає гнучкість сторін у праві на розірвання гіг-контракту та можливість укласти робочі NDA і NCA. Як це працюватиме? Час покаже, але починання дуже добре.

І так, з одного боку, гіг-контракт як підвид цивільно-правового договору передбачає певну свободу для співробітника в розірванні договору та гарантії компенсації. З іншого боку, цей самий гіг-контракт успадкував масу прав і гарантій з трудового законодавства. Тут ми бачимо і гарантії соціального страхування, і неможливість розірвати гіг-контракт під час вагітності чи пологів тощо. Думаю, що все це й стало каменем спотикання між потенційними гіг-контракторами та розробниками законопроєкту.

Але однозначно: для резидента Дія City гіг-контракт дає доволі гнучкий інструмент для ефективного HR-менеджменту. Робити висновки, наскільки ця новела утискатиме права тієї чи іншої сторони, поки зарано. Але важливо те, що в IT-спеціаліста є право вибору між звичайним трудовим контрактом і гіг-контрактом.

Хотілося б іще ретельніше розглянути тему гіг-контрактів та інші корпоративні новели закону і витягнути назовні більше «підводних IT-каменів», але обсяг статті не дозволяє все й одразу. Зустрінемося в наступних оглядах, де обов'язково розкрию і ці питання.

Тарасюк С. М.
керуючий партнер АО «Тарасюк і Партнери»