Чи можуть оштрафувати за перебування без маски в громадському місці? Судова практика тут різна: штраф 17 тис. грн за перебування в магазині без маски - справа № 591/1906/20; суд не оштрафував за відсутність маски в громадському місці - справа № 717/422/20.

Насамперед незайве пригадати, що суддя ухвалює рішення на підставі Конституції, законів, нормативних актів і принципу верховенства права. Своєю чергою цей принцип означає, що застосування тієї чи іншої норми здійснюється з урахуванням того, щоб уся діяльність державної влади була підпорядкована принципам захисту гідності, свободи і прав людини. Навіть найкращий і найнеобхідніший нормативний акт, яким є Постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з шістьма редакціями, має відповідати принципам верховенства права. І як тут не згадати абзац 3 статті 62 Конституції в контексті норми прямої дії статті 64 Конституції.

Спершу варто прояснити, що таке карантин у контексті тодішньої ситуації. Карантин щодо протидії поширенню коронавірусної епідемії запроваджено Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 16.03.2020 зі змінами.

У пункті 2 Постанови ми бачимо, що, зокрема, заборонено до 24 квітня 2020 року:

1) з 6 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;

...

8) роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного та побутового обслуговування населення, крім торгівлі продуктами харчування, пальним, деталями до транспортних засобів і сільськогосподарської техніки, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, добовим молодняком свійської птиці, засобами зв'язку та телекомунікацій, зокрема мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють і передають інформацію, за умови забезпечення персоналу (включно із захистом обличчя та очей) і відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування в приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних і протиепідемічних заходів.

Зокрема, за порушення, зазначені вище, передбачено адміністративну відповідальність, яку оперативно запровадили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530 від 17.03.2020 через доповнення КУпАП статтею 44-3, яка проголошує:

«Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

На чому хотілося б зупинитися, забігаючи наперед до рішення у справі № 591/1906/20. Постанова Кабміну № 211 недвозначно встановлює обов'язок торговельного підприємства забезпечити відвідувачів засобами захисту. Тобто в цій частині Постанова № 211 корелює зі статтею 8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і покладає на юридичних осіб (торговельні підприємства) витрати на боротьбу з поширенням інфікування. Це ключовий момент, який дуже чітко показує законність та обґрунтованість рішення в адміністративній справі № 717/422/20 і необґрунтованість, незаконність та поверховість рішення у справі № 591/1906/20.

Діаметрально протилежні рішення за одним і тим самим складом адміністративного правопорушення - перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно - відрізняються двома важливими обставинами:

• лінія захисту;
• застосування норм матеріального права судами.

У справі № 717/422/20 особа, яку притягали до адміністративної відповідальності, визнала факт перебування без засобів індивідуального захисту (захисної маски, респіратора) у публічному місці. На своє виправдання особа пояснила, що не має коштів на придбання, не знає, де купити, а також не знає, як виготовити маску самостійно.

Як бачимо, є нормативний документ - Постанова № 211, але немає відповідей на питання «як виготовити маску самостійно». Тим більше що Постановою Кабміну встановлено правило активної поведінки (носіння засобів індивідуального захисту). До обов'язків органів влади входить повне сприяння громадянам у виконанні протиепідемічних заходів, особливо якщо вони потребують матеріальних витрат.

Ми не бачимо обтяжливих обставин, як-от застосування обсценної лексики чи опору органам Національної поліції. Натомість бачимо повне визнання обставин і зрозуміле пояснення, чому особа була без вдягнутих засобів захисту.

З погляду матеріального права, підстав для застосування прямої норми статті 64 Конституції в суду не було, оскільки прямого обмеження конституційних прав немає. А от норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» доволі однозначно вказують на обов'язок фінансування протиепідемічних заходів коштом державного бюджету. І лише в особливих випадках, на підставі закону, це можна фінансувати коштом фізичних і юридичних осіб (статті 8-9). Такого закону на сьогодні немає. Так, постановою Кабміну покладено такий обов'язок на торговельні підприємства, яким не заборонено працювати в умовах карантину. Така собі угода з бізнесом, адже багато хто закрився.

Також суд потролив (по-іншому не висловитися) протиепідемічні заходи влади. Зокрема, вказав на відсутність будь-яких нормативних вимог до засобів захисту, у тому числі до виготовлених самостійно. Тобто ми бачимо чітку позицію суду щодо невиразної реалізації Кабміном плану протиепідемічних заходів. Немає чітких і зрозумілих заходів та інструкцій - немає і складу адміністративного правопорушення.

Підсумок у тому, що суд не знайшов достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення.

Суд пройшовся як по суб'єктивній стороні - особа не мала за що придбати, не знала де і не знала, як самостійно виготовити засіб захисту. І те, і те вказує на відсутність суб'єктивної сторони у складі адміністративного правопорушення.

Основний акцент усе ж було зміщено на об'єктивну сторону, а саме на відсутність достатніх доказів вчинення суспільно шкідливого діяння через нечітке формулювання в нормативних документах, а подекуди й на цілковиту їх відсутність.

Рішення однозначно цікаве з погляду застосування верховенства права до дій органів влади в умовах епідемії. Прошу зауважити: не політично доцільне, а саме законне.

Щодо справи № 591/1906/20

На жаль, це рішення не вирізняється таким самим підходом до законності та обґрунтованості. Як було зазначено вище, суд оминув увагою обов'язок продуктового магазину забезпечити покупця засобами індивідуального захисту.

По-перше, суд послався на рішення органів місцевої влади, тоді як згідно зі статтею 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи місцевої влади не мають таких повноважень, як встановлювати правила поведінки населення в громадських місцях (носити чи не носити засоби захисту). Щоправда, інших повноважень і обов'язків у місцевих органів влади достатньо: це і контроль в'їзду-виїзду, і залучення юридичних осіб до ліквідації епідемії, і проведення відповідних заходів.

Ці протиепідемічні правила було запроваджено Кабміном, тож на рішення Кабміну в цьому випадку логічно й посилатися.

Зв'язка рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 172 від 27.03.2020 «Про заходи під час карантину щодо запобігання поширенню на території Сумської міської об'єднаної територіальної громади гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і статті 44-3 КУпАП не відповідає принципам верховенства права, оскільки не взято до уваги ані положення Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», ані Постанову Кабміну № 211. Точніше, у рішенні немає обґрунтування з посиланням на спеціальні норми.

Суб'єктивну сторону описано як зухвалу поведінку особи, яку притягали до адміністративної відповідальності і яка до того ж «нецензурно лаялася» в бік працівників магазину.

Наскільки правильно було давати оцінку цим обставинам, сказати складно. Радше це психологічний прийом для надання «законності» рішенню, що не має нічого спільного з принципами верховенства права.

Чомусь упевнений, що в апеляції це рішення не має перспектив. Дуже боюся помилитися.

В обох справах можна зробити один висновок - про низьку компетентність органів Національної поліції під час складання протоколів за статтею 44-3 КУпАП. Якщо в першому випадку не було взагалі жодних підстав, то в другому протокол потрібно було скласти на продовольчий магазин за порушення вимог підпункту 8 пункту 2 Постанови Кабміну № 211.

Тарасюк С. М.
керуючий партнер АО «Тарасюк і Партнери»